Бабине літо

                 Пропоную Вашій увазі вірш, написаний моїм сином ще коли він навчався в нашій гімназії. Завдання було описати свої спостереження за явищами в природі. Для нього стало відкриттям, що бабине літо - не тільки фізичне явище, а й певним чином біологічне. І ось як він це зумів передати у віршованій формі.

Бабине літо

Початок осені, погожі дні.

            У високості неба, мов тії кораблі,

       Пливуть легесенькі хмаринки.

                                                Несе їх вітер вдалині

                                                Навколо матінки-Землі.

Теплінь навкруг, неначе влітку,

Без дощику – останні дні.

В повітрі, наче серпантини,

Снують біленькі павутинки

На радість всім.

 Хоч осінь вже, та зветься літом:

                                            Не молодим, не юним, ні.

              Назвав хтось «бабиним», прощальним.

                                            Воно всім людям до душі,

                                            А особливо – дітворі!

Бо ці тоненькі ниточки

Плетуть маленькі павучки,

Яким цікаво привітатись

Із кожним хлопчиком й дівчатком,

Що стрінуться їм на путі.

                                             (Володимир Сопилюк)