До міжнародного дня поезії

 

Україна. Весна 2022

Не пишуться слова й на серці рана,

І вірші не римуються – війна…

В думках калейдоскоп  світлин кривавих,

Над  Україною біль чорним саваном зрина.

Війна – страшне, жахливе слово -

Здавалась десь далеко, не моя.

Ракетами зненацька, так раптово

На мирні села і міста прийшла.

І страх, і злість і щем, і серце терпне;

І нерви мов натягнута струна…

Не дай нам, Господи, усім померти

Від зайд російського іуди-холуя.

Вкраїно моя люба, краю милий -

Лани родючі й небо голубе -

Вас нині чорні хмари густо вкрили,

Там українське військо бій веде.

Синів й дочОк своїх сміливих

Покликала Вітчизна на борню.

Звільнити від загарбників негідних

І землю рідну, і свою сім’ю.

Народ мій мирний є і працьовитий,

Пісень чудових край і трударів.

Та волю й незалежність захистити

Піднявся знов – як вже не раз зумів.

Цей гул сирен і щемний  плач дитячий,

 Розбиті храми, школи і хати –

Немов кривава рана на землі гарячій;

Й злетіли ввись твої захисники.

Ми все відновимо і знову відбудуєм,

І заквітують наші села і міста!

Країни славу й міць борня гартує,

Що не скорилась, не здалася, бо жива.

Вітчизно-ненько, не один нападник

На нашу землю скоса поглядав.

Не відав ворог лютий той, загарбник:

Бог з нами, нас в борні охороняв.

(Н.Сопилюк 19.03.2022 р.)